У ці дні рівно 100 років тому, 22 січня 1918 р., IV Універсалом Української Центральної Ради було проголошено Українську Народну Республіку: “Народе України. Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народна Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх, — борців за вольности і права трудящих. Але в тяжку годину відродилась воля України”.

 Згодом, 22 січня 1919 р., на Софійській площі у Києві відбулося історичне об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу. Відтоді “воєдино об’єдналися століттями відірвані одна від одної частини нашої Батьківщини — Галичина, Буковина, Угорська Русь та Наддніпрянська Велика Україна”.

 Омріяна поколіннями українців соборність України стала реальністю, а воля України — відродилася. Жовто-блакитною вишиваною стрічкою День Соборності ввійшов в урочистий календар історії України як свято Незалежності та Соборності Української держави.

 Соборність, злука, возз’єднання – відлуння однієї-єдиної мрії Українського Народу, пам'ять про яку передавалася з покоління в покоління у Львові, Чернівцях, Ужгороді, Києві, Харкові, Одесі, Сімферополі, Донецьку. Соборність шанувалася в родинах української політичної еміграції: від Ванкувера до Вашингтона, від Сантьяго-де-Чилі до Канберри. Сини й доньки України гордо віншували Соборність в крижані дні соловецької каторги й до нині високо тримають голову в страшні години кремлівського політичного полону.

 У триваючі дні звитяжної боротьби Українського Народу проти збройної агресії РФ в окремих районах Донецької та Луганської обл., окупації РФ АР Крим та м.Севастополь цінності соборності, святість унітарності та духовна єдність українців, незламність мрії нашого народу набувають особливого значення. Кожна хвилина, день, місяць та рік незалежності України — результат невтомної праці українців із зміцнення внутрішньої могутності та соборності нашої Батьківщини, її перетворення на сучасну, європейську, процвітаючу країну.

  Слава Україні!