Вперше в Національному Музеї Чорногорії відкрилась масштабна виставка українських та балканських митців
В експозиції представлені роботи художників, що протягом трьох тижнів червня жили та працювали на арт резиденції в Гірському Морині (Gornji Morinj), а також тих, чиї роботи були окремо відібрані куратором проекту Костянтином Дорошенко (Київ, Україна) та комісаром Петаром Чуковичем (Petar Ćuković, Подгориця, Чорногорія), що розкривають тему виставки.
«Одним з найважливіших акцентів виставки є розуміння, що в нинішньому світі немає більше мистецьких метрополій та периферії. В країнах без імперського минулого, без претензій на культурну експансію, так само розмірковують про світові виклики й проблеми, як і в загальновизнаних культурних столицях. Могутні держави своїми стратегіями підвели світ до ситуації цілого спектру криз: соціальних, економічних, екологічних, споживацьких» – підкреслює Костянтин Дорошенко – «Настав час почути голос інших країн, зокрема Східної та Центральної Європи. Пройшовши досвід «кривавих земель» (за визначенням Тімоті Снайдера), побудованих на мільйонах жертв соціалістичних утопій, імперських інвазій та війн, ці країни зберегли особливу вітальність, пройшли унікальні мутації та випрацювали свою оптику світосприйняття через мистецтво».
Частина експозиції побудована з творів учасників чорногорської резиденції і представлена дослідницької серією робіт Влади Ралко (Київ) «Моя робота мене робить», що розмірковує над жорсткою працею яка у цілому керує людиною й володіє її життям, живописом із залученням практики багатоваріантних планувань з серії «Варіанти виходу» Володимира Будникова (Київ) та зпримітизованим брутальним живописом Романа Михайлова (Харків).
Микита Кравцов та Камій Саньє (Camille Sagnes, Париж, Франція) показали панно з елементами живопису, колажу та текстилю «Ісход (Вторгнення)». APL315 (Одеса) представив роботи з металевих артефактів й метеликів, знайдених поблизу локації резиденції, розмірковуючи про історичну пам'ять та швидкоплинність часу.
Віталій Кравець та Каріна Пустовалова (Київ) показали живопис та відео з проекту “WhoWhoWho”, що вивчає вплив психічних станів людини на процес створення мистецьких праць. Матвій Крилов (Херцег Нові, Чорногорія) представив скульптуру «Exodus», що уявляє цементну рибу з ногами як потребу виходу людства з кризової ситуації до більш гідного існування. Репродукція цієї роботи займає ключове місце у 3D-репортажі Павли Нікітіної та Йіржи Пеца (Jiří Pec) з Брно (Чехія) «Було», що відтворили коло учасників резиденції.
Сергій Братков (Харків-Москва, Україна-Росія) показав фото та відео з серії «В Біблії про це не написано... В Біблії багато про що не написано». За словами автора – «Свідоцтва історії відображені в фотографії: піт глобального потепління й пальми, знищені шкідливим жуком, що нагадують руїни Акрополя, розп'ятий Христос на стіні собору святого Трифона в Которі, який вказує перстом на напис "Європа-2", назву круїзного лайнера, пришвартованого в 700 метрах від церкви, що доставив в місто війська ЛГБТ-туристів».
Після завершення першої частини резиденції в Чорногорії до проекту долучились провідні митці з Балканських країн. Так, Младен Мілянович (Mladen Miljanović) з Боснії і Герцеговини, у своїй «Дидактичній стіні» − складній структурі з монументальних мармурових плит із гравіруванням і супровідних виставково-інсталяційних реквізитів, як автор сам підкреслює, показав «в навчальний та дидактичний спосіб прагнення втрутитись у сферу актуально-злободенної глобальної проблеми міграційних пересувань у різних місцевостях по всьому світу». Інша художниця з Боснії Сельма Сельман (Selma Selman) показала відео-документацію перфомансу “No Space” («Немає Простору»), створеного для цьогорічної 58-ї Венеційської бієнале та відео-документацію перфомансу 2016 року “Viva La Vida” (з іспанської «живе життя»), який являє собою інсценізований спектакль, що поєднує мистецькі історичні та міжнародні культурні тропи.
Чорногорець Сініша Радулович (Siniša Radulović) у своїй роботі «Архіпелаг», виходячи з принципу існування «яке народжується з небуття пилу, а завершується ілюзією символів, історії та спогадів» піддав сумніву поняття територіальності, національної ідентичності і батьківщини. У роботі Єлени Томашевич (Jelena Tomašević, Чорногорія), як і в її особистих спостереженнях щодо теми ісходу, в певний спосіб підтверджується позиція, що кожний мистецький твір, за природою речей, вже є певним типом eхodus-у, «виходу або вигнання з особистої батьківщини», а водночас іронічно трактується ідеологічно-маніпулятивне поняття стандартної «батьківщини». Відеоробота «Зникаючі тіла» Мілки Делібашич (Milka Delibašić, Чорногорія) відповідно до власної схильності авторки до негативної онтології, різних форм фрагментації та декомпонування, по суті є метаморфозою – «процесом, протягом якого одна форма зникає в якійсь іншій».
Влатка Вуйошевич (Vlatka Vujošević, Чорногорія) в роботі «Ooh, baby, do you know what that's worth...?» звертає увагу до практики вірусного поширення мемів в Інтернеті як одиниці культурної еволюції через візуалізацію «безбарвної», ще не народженої гуманоїдної фігури, «вказує на остаточне зникнення світу, який ми знаємо», на «остаточний вихід», на «вигнання без альтернативи».
«Маючи багатий досвід та 15-річну історію організації міжнародних резиденцій ми вперше вирішили зробити проект в Чорногорії. – коментує організатор міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY Геннадій Козуб – Через ментальну та історичну близькість наших країн, політичні та економічні випробування та пошуки національної ідентичності, вважаю виставку в Національному Музеї Чорногорії важливим кроком в розвитку культурної дипломатії між нашими країнами».
Міжнародна виставка «Ісход. Бірючий 019. Чорногорія» (“Exodus. Biruchiy 019. Montenegro”) в Національному Музеї Чорногорії триватиме до 7 вересня 2019 року за підтримки Українського культурного фонду та соціального клубу Exodus.
Олена Сперанська
ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ФОНД
Український культурний фонд – державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України.
ПРО СОЦІАЛЬНИЙ КЛУБ EXODUS
Соціальний клуб Exodus – це відкрите неформальне співтовариство людей, створене для сприяння розвитку мережевої децентралізованої системи взаємодопомоги та творчої кооперації в основі якої здоровий глузд і сучасні технології, концепція якої викладена тут.